До Києва на цепеліні і як жити з «синдромом листопаду»

Відгук на Цепелін до Києва

Останніми роками з книжками українських авторів у мене «все складно». Тому що вітчизняних письменниць і письменників хочеться підтримати, але мало що справді привертає увагу. Проте січень 2016-го відзначився прочитанням книжок відразу двох українських авторів: Вікторії Амеліної та Ігора Сіліври.

«Цепелін до Києва» Ігоря Сіліври

Цю книгу захотілося прочитати лишень за оцю фразу її автора: «…донедавна українська література надто полюбляла минуле й надто боялася зазирати в майбутнє. Без історії, звісно, не видно перспективи, але без фантазії перспективу видно ще менше» (з інтерв’ю у Другові читача).

Події «Цепеліна…» розгортаються у Києві, Чернівцях і деяких менших населених пунктах України. Завдяки дережаблю у назві можна здогадатися, що атмосфера тут або жуль-вернівська або (і тут ви вгадали) це такий собі дуже український стімпанк. У світі, описаному автором, людство пішло шляхом розвитку парового двигуна, а електрику вважає лженаукою. Зате тут використовують пневмопошту і велетенські механічні обчислювачі на перфокартах :)

Серед героїв є алгоритміст Андрій, захоплений власними дослідженнями, детектив столичної поліції і колишній військовий Остап, а також його молодший колега Юра. Перед ними постають загадки, деякі з яких потім виявляються частиною однієї великої проблеми. А ще тут є любовна лінія в стилі «вони зустрілись і покохали одне одного», яка, як на мене, забирає забагато місця :)

Відгук на Цепелін до Києва

Попри те, що у творі епізодично з’являються жіночі персонажі, мало хто з них викликає симпатію (хіба Уляна, але з нею ми знайомимося вже наприкінці твору). Героїня тієї самої любовної лінії аж надто передбачувана і «правильна», а тому нецікава. Натомість, з чоловічих персонажів другого плану хочеться відмітити ексцентричного винахідника Всеслава, який робить загальне враження від твору кращим, бо він, властиво, дивак, і цим добряче відрізняється від решти героїв.

Щодо сюжету, то може він і не надто динамічний, і не настільки захоплюючий, як хотілося б (цікаво стає десь розділу з третього), але у творі присутній пригодницький дух, тому бажання дізнатися «що ж там далі» мене майже не покидало. Пишуть, що у роману буде продовження.

Цитата:

Зброяр дід Кисіль невідомо як потрапив в поліцію і невідомо як в ній утримувався: жвавий сивий зморщений дідок ніколи не міг би скласти навіть мінімальні нормативи, а його вперте небажання замінити солом’яний бриль на формений кашкет до посиніння дратувало будь-яке начальство. Його б і звільнили, але… у його руках стріляло все, що могло стріляти, лагодилось навіть те, що не могло полагодитись, і ніколи нічого не давало жодних осічок.

«Синдром листопаду, або Homo Compatiens» Вікторії Амеліної

Якби я бачила лише анотацію, то навряд чи прочитала б цю книжку. Бо тема «переосмислення нашого недалекого минулого» і пошуку власної ідентичності рідко подається оригінально. Нехай вона тут і на фоні психічного відхилення героя. А ще, як на мене, деякі події повинні відлежатися, перш, ніж потрапляти на сторінки художньої літератури. Але про книжку я дізналася із подкасту з авторкою. Розмова між Вікторією та ведучими здалася мені цікавою, тому я взялася читати «Синдром листопаду».

Синдром листопаду

Дитинство Кості закінчується, коли після смерті бабусі його віддають у дитбудинок, де щоб вижити, доводиться бути як усі. Але так виходить не завжди, бо інколи свідомість Кості потрапляє в тіла людей з інших куточків світу і він переживає їхній біль та не відчуває того, що коїться з ним самим. Костя виростає і починає ненавидіти цей своєрідний дар. Особливо, коли йому доводиться пережити події Арабської весни. Але коли Кості дивом вдається позбутися свого дару, він не стає щасливішим. Костя не дивиться новини і відсторонюється від подій в Україні, та втративши зв’язок із другом, який брав участь у протестах, розуміє, що надто довго залишався пасивним спостерігачем, і прийшов час діяти.

Загалом, головний персонаж викликає симпатію доки не покидає дитбудинок. Світ надто швидко робить його черствим, корисливим і сірим. А кінцівка книжки більше нагадує притчу: покайся, поки не пізно. Не моє це. Проте, у вищезгаданому подкасті авторка й сама казала, що писала роман, щоб зрозуміти якісь речі для себе, тому все начебто чесно.

Цитата:

…кожен, хто видається розумнішим, успішнішим чи – а чому б ні – щасливим, зсередини виглядає так само, як ти. І б’ється як рибина – просто об інше скло, в іншому місці-акваріумі або – на іншому поверсі соціальної піраміди. Але точно так само.

Зараз на черзі ще кілька англомовних книжок, а от весною спробую роздобути «Порох із драконових кісток» :)

Advertisements

10 thoughts on “До Києва на цепеліні і як жити з «синдромом листопаду»

  1. дякую за розповідь ) про “Цепелін” вже не вперше чую про сум-пічяль з жіночими лініями, тому обмежила підтримку вітчизняного фантвиробника тим, що купила на подарунок ) обдарований поки не озивавсь – не знаю, що це має означати )

    Like

    1. Жаль, звісно. Проте це все-таки жорстке НФ та спімпанк, любовні лінії тут другорядні. Проте зауваження жіночої частини аудиторії враховані в наступних книжках.

      Liked by 1 person

      1. атлічна! жіноча сюжетна лінія=любовна лінія. красно дякую, що попередили )

        Like

      2. Патріархальність описаного світу не залишає жінкам особливого простору. Пізніше, в другому томі це є однією з причин кризи суспільства. Тому в “цепеліні” жіноча лінія тотожна любовній. Окрім журналістки, яка розкрита явно недостатньо (хоч вона фігуруватиме й далі).

        Like

  2. Продовження буде ось-ось. Другий том, “Край” дилогію закриває, наступна книга (яка теж скоро уже буде, бо видавництво вже її взяло) пов’язана в основному непрямим чином.

    Like

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s