Літнє фантастичне читання: Зоосіті та Лагуна

Огляд романів Зоосіті та Лагуна

Літо 2016 року видалося багатим на пригоди комікси, але дещо із запланованого на цей рік фантастичного читання теж вдалося покрити. Цього разу я читала Лорен Б’юкес (ПАР) і Ннеді Окорафор (США), яка отримала Неб’юлу 2015 за повість «Бінті».

Зоосіті (Zoo City), 2010

In Zoo City, it’s impolite to ask, — цим реченням починається роман «Зоосіті» Лорен Б’юкес. І воно відразу нагадало мені ось те The sky above the port was the color of television tuned to a dead channel, першу фразу з «Нейромансера» Уільяма Гібсона. Але «Зоосіті» — це зовсім не кіберпанк, а міське фентезі. В одному з більш ранніх інтерв’ю авторка навіть щиро дивувалася, чому її роман раптом зарахували до наукової фантастики.

Зоосіті Лорен Б’юкес

Сюжет

Героїню роману звати Зінзі, колись вона працювала журналістом, але зараз живе у неблагополучному районі Йоганнесбургу, у багатоповерхівці без нормального світла, води чи інших зручностей. Як і більшість тут, вона зоолюдина і мусить нерозлучно носити з собою тварину, у її випадку — лінивця. Своєю присутністю пухнастий товариш нагадує Зінзі про те, що колись вона скоїла вбивсто. Якщо їх розлучити, то дівчина загине і її забере у небуття чорна і невідома сила, яку тут називають Відливом.

Але не все так погано: із твариною Зінзі отримала і особливий дар — вона вміє шукати загублені речі. Втім, зароблених таким чином грошей все одно не вистачає, тому їй доводиться ще й підробляти скамером. Вона сотнями розсилає сльозливі «нігерійські листи» про вигаданих людей, на які часом ведуться люди з більш заможних країн, віддаючи гроші злочинному синдикату, з яким їй доводиться співпрацювати. Сюжет починає закручуватися, коли Зінзі порушує власне правило (не шукати людей, зброю або наркотики) і вплутується в пошуки зниклої дівчини.

Slums by Elvir K
Image: Elvir K

Варте уваги

  • У романі присутнє відчуття безнадії, синдикати та банди, а замість хакерів маємо зоолюдей і трохи чорної африканської магії, тому на трилер з елементами нуару можете розраховувати.
  • Цікаво спостерігати за взаємодією зоолюдей та їхніх тварин: як вони адаптуються до звичок одне одного, як намагаються захистити та вберегти товариша. Взагалі, сама ідея з тваринами — надзвичайна.
  • Вражає, наскільки буденною для Африки є тема «нігерійських листів», а також біженців, які змушені тікати від військових угрупувань, що свавільничають у більшості країн.

Не сподобалось

  • Завершення роману здалося мені надміру кривавим і не надто цікавим.
  • Сюжет місцями кульгає.

Цитати (переклад мій)

Дорожній рух у Йобурзі нагадує процес демократизації. Щойно починаєш думаєш, що ось же, розганяємося, як натрапляєш на черговий затор.

Це тому, що твої духи завжди з тобою. Такий вже наш світ, сестро. У семи мільярдів людей дуже багато привидів. Часом вони губляться.

Йому десь за тридцять — він ще достатньо молодий, аби вірити в те, що може щось змінити, але вже достатньо старий, аби відчувати, що кожна спроба даватиметься нелегко.

Лагуна (Lagoon), 2014

Американка нігерійского походження Ннеді Окорафор отримала цьогоріч Небулу за повість «Бінті». У своїй творчості їй вдається поєднувати суто західні речі із африканської міфологією — для українського читача це неабияка екзотика. А ще, якби хтось взявся перекладати «Лагуну», то добряче намучився б з нігерійським піджином — це місцева мова на основі англійської, яку непросто передати в перекладі. Нею в романі говорять деякі персонажі.

Лагуна Ннеді Окорафор

Сюжет

На Землю прилітають прибульці, які садять свій корабель не у Вашингтоні чи Нью-Мексико, а у Лагосі (не плутати з Лаосом), столиці Нігерії. А ще ніхто не знає, як вони виглядають, бо ж інопланетяни без зусиль можуть приймати будь-яку форму. Троє на перший погляд випадкових людей виявляються втягнутими в їхні ігри.

Протягом твору ми дізнаємося більше про кожного з цієї трійці, а також про те, як непросто виживати в Нігерії — проституція, викрадення людей, знову ж таки «нігерійські листи», вуличні бійки, мародерство, свавілля військових, релігійні фанатики, забруднення океанічних вод нафтою та інші не надто радісні речі є тут майже буденними. Власне, в центрі уваги тут не самі прибульці, а поведінка людей у надзвичайних обставинах. Цим роман трохи нагадує мені «The Stand» Стівена Кінга.

Jellyfish by Jindong H
Image: Jindong H

Варте уваги

  • Лінія з домашнім насиллям показова тут з тієї точки зору, що це все відбувається у сім’ї благополучних та освічених людей із двома дітьми. Чоловік (не без допомоги пастора) вирішує, що його дружина — морська відьма, а отже заслуговує на словесні приниження.
  • Авторка безжально показує, наскільки суспільство в країнах третього світу зациклене на «нормальності» сексуальної поведінки.
  • Коли я почала втрачати цікавість, сталося неймовірне: у романі з’явилося кілька сцен з незвичними персонажами місцевої міфології.

Не сподобалось

  • Події постійно відхиляються від основої сюжетної лінії.
  • Прибульці начебто хочуть домовитися з людьми, але в той же час нічого не роблять для того, аби видозмінені під їхнім впливом тварини з лагуни не зашкодили людям. Тут щось не так з логікою.
  • З кінцівкою теж не все в порядку — читача навіть не намагаються переконати, що план прибульців чудовий. Ми просто повинні повірити у це.

Цитати (переклад мій)

Одні звинувачували мусульман із півночі. Інші — американців. Аль-Каїду. Хвороби. Британців. Невдачу. Демонів. Бідність. Жінок. Долю. Розділ 419. Республіку Біафра. Погані дороги. Військових. Корупцію.

Послухайте, що я вам скажу: жінка, так, вона була не з Землі. Але та істота, істота, яка ховалася під дорожним полотном, вона була звідси, і, схоже, була тут з часів побудови доріг, а може й раніше.

Загалом, «Зоосіті» Лорен Б’юкес раджу додати в свій список до прочитання, а от у Ннеді Окорафор краще спробувати «Бінті», бо у «Лагуні», як на мене, забагато блукань довколо сюжету.

Featured image: Eric Masur

Advertisements

7 thoughts on “Літнє фантастичне читання: Зоосіті та Лагуна

  1. Щось мені підказує, що різанина наприкінці “Зоосіті” – це також мммм… певне іронізування з культурно-соціальних особливостей ПАР (через які, наприклад, поки що не можу дивитися фільми Бломкампа та деякі кліпи Die Antwoord, маючи в домі великого шанувальника останніх та симпатика першого – це якраз той варіант насилля, який мені дуже важко сприймати). Але Б’юкес в будь-якому разі дуже сувора жінка )

    “Лагуну” поки що викреслюємо, дякую.

    Liked by 1 person

  2. “Зоосіті” дуже зацікавило!З твоєї розповіді він виглядає дуже привабливо)) Класна задумка, як на мене. А про прибульців історії не дуже люблю. Дякую за поради!^_^

    Liked by 1 person

    1. Будь ласка ) Ідея з тваринами справді ні на що не схожа – хочеться більше таких цікавих задумок.

      Liked by 1 person

  3. Основна фішка “Зоосіті” підозріло нагадує “Золотий компас” Пулмана, де душа кожної людини була схована у тваринці, демоні. У дітей до 14 років тваринка могла мінятися постійно, а ближче до дорослого життя приймала сталий вигляд. Людина та її демон зв’язані, відчувають фізичний та емоційний біль один одного, а смерть демона веде до загибелі людини.

    Liked by 1 person

    1. Дякую, Віка! Справді, перегукується. В “Зоосіті” люди з тваринами – аутсайдери і це вважається більше як прокляттям. Маємо погляд з іншого боку: у Пулмана тварина – це душа, а тут це більше як совість, нагадування про злочин.

      Like

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s