23-й Форум видавців: книги, події, спостереження

Враження від Форуму видавців 2016

17-го вересня я нарешті доїхала до Львова, а тому можу поділитися враженнями від головної книжкової події початку осені — Форуму видавців.

Тисніть на те, що вас цікавить:

  1. Знайтися і встигнути все
  2. Поради фантастам-початківцям
  3. Чий він час — чи тільки наш?
  4. Спостереження і побажання

Знайтися і встигнути все

Коли у відгуку на Книжковий Арсенал 2016 року я писала, що програма була дуже насиченою, то ще не уявляла собі усі масштаби катастрофи програми Форуму видавців. Головна відмінність тут в організації:

  • Книжковий Арсенал — Київ, одна локація: Мистецький Арсенал на Лаврській
  • Форум видавців — Львів, Палац мистецтв на Коперника та ще 60 локацій у центрі міста

Форум видавців 2016

Власне, моя біда у тому, що я все-таки доволі погано знаю Львів, тож навіть попереднє ознайомлення з картою і навігатор у кишені не дуже допомагали знайти потрібні заклади менш, ніж за 20 хвилин. При цьому, якщо ви, приміром, були на 2-му поверсі Палацу мистецтв 17 вересня, то тільки щоб покинути територію вам би знадобилося 15 хвилин (стенди і відвідувачі всередині, стенди і відвідувачі в галереї, стенди і відвідувачі на дворі). 15 + 20 = 35 хвилин і ось ви вже не встигли на початок наступного заходу.

Отож, для майбутніх поколінь: як знайти кав’ярню Meridian Czernowitz (знаходиться на другому поверсі Палацу мистецтв)? Піднімаєтеся на 3-й поверх (у 2016 році вхід був у кінці галереї перед Палацом, а вихід на початку), обходите стенди і йдете в кінець. Знаходите сходи, спускаєтеся на 2-й поверх — кав’ярня знаходиться на чомусь на кшталт балкону в центрі, не пропустіть. А ще там дуже мало сидячих місць, тому приходьте заздалегідь, інакше вам доведеться буквально стояти в дверях і якщо це день, то в очі ще й світитиме сонце.

Повернемося до програми. На Форумі заходи з цікавої вам тематики (у моєму випадку — фантастики) можуть відбуватися в однаковий час: наприклад, анонс-презентація книги «Нейроманта» Вільяма Гібсона проходила тоді ж, що й «Межі і кордони уяви: створення фантастичного світу». Тому навіть якщо ви гарно знаєте Львів, брак машини для клонування відчуватиметься як ніколи гостро :)

Поради фантастам-початківцям

На жаль, на презентацію новинок фантастики я не потрапила, у Meridian Czernowitz на презентації від ЦЛО «Як написати і видати свою першу книжку» було надто шумно і бракувало місця, але зате вдалося послухати про «Межі і кордони уяви: створення фантастичного світу» у пабі «Купіца» (організаторам окреме спасибі за пояснення, як його знайти).

Лектор Олег Силін із літоб’єднання «Зоряна Фортеця» відразу попередив — поради, про які піде мова не є істиною в останній інстанції (бо ж є успішні автори, які ними нехтують, повністю або частково), однак вони допомагають краще зрозуміти що і чому ти пишеш, а відтак і писати краще.

Олег Силін на лекції про створення фантастичного світу

Питання, яке слід задати собі з самого початку: чи потрібен вам фантастичний світ? З одного боку, перенісши певну збиту, але актуальну тему (ксенофобія, війна, колонізація, тощо) у фантастичний сеттінг, ми маємо шанси пробити бар’єр несприйняття трохи надміру заїждженої, але актуальної теми. З іншого — якщо ви приберете фантастичний елемент і твір нічого не втратить, то чи справді він повинен бути фантастичним?

Далі мова пішла про те, чи потрібна світові карта. Аудиторія погодилася: пам’ять у нас дірява, логіка теж не завжди на висоті, карта потрібна :) Крім того, карта — це робочий матеріал, який допомагає осягнути відстань і краще зрозуміти світ (клімат, відстані між містами та країнами, спільні та конфліктуючі геополітичні інтереси) і навіть наштовхнути на сюжети. Тут відразу згадується «Дюна» (до речі, над її українським перекладом вже працюють Анатолій Пітик і Катерина Грицайчук), в основі якої лежить конфлікт за володіння цінним ресурсом.

Чотири елементи, про які потрібно подбати, аби ваш вигаданий світ не розсипався через кілька днів:

  1. Інфраструктура. Це не лише дороги, а й інші елементи, як от суспільний лад, основа економіки, система права, глобальні проблеми вашого світу… Здається я вже навіть не шкодую, що трохи вивчала міжнародну політику XD
  2. Народи. Автори часом грішать тим, що вигадані ними землі та планети насиляє надміру гомогенний з соціо-культурної точки зору народ. І це шкодить твору (ну коли люди півночі і люди півдня або жителі центру і периферії галактики були однаковими?).
  3. Історія. Наш світ повинен мати минуле, у якому щось змінилося, бо ж чомусь події, про які ми розповідаємо, розгортаються саме зараз. Елемент випадковості це не відміняє, просто потрібно зберігати баланс.
  4. Фантастичне припущення. Це ті речі, які повністю змінюють картину світу. При чому, як вже згадувалося, їх не можна просто так викинути з історії.

Ми беремо фантастичне припущення, налаштовуємо фокус, зменшуючи кількість варіантів вибору, вибираючи саме той аспект, який стане центральним для твору, а тоді… розповідаємо історію цікавого персонажа, який ну настільки класний, що ті речі, які автор недогледів у деталях, можна пробачити. Бо так вже ми влаштовані — у будь-якій книзі нас манить історія, а не кількість рас чи деталізований опис усіх бойових одиниць космофлоту.

Лекція про межі і кордони уяви

Чий він час — чи тільки наш?

До 23-го Форуму видавців вийшло аж дві антиутопії від українських авторок-фантасток — дебют Наталки Ліщинської «Нова людина» (ось відгук у Vaenn) і 23-я книга Яни Дубинянської «Свій час» (писалася російською, українською твір переклала Вікторія Стах). Презентація роману «Свій час» Яни Дубинянської пройшла у арт-галереї «Щось цікаве» — це затишний маленький заклад, схований у дворику на площі Ринок, 13. Людей проте було небагацько і, на жаль, презентація мені так і не пояснила, про що твір. Анотація це теж робить не дуже вдало.

Але давайте про позитив. Що відомо:

  • У романі дві лінії — реалістична та футуристична
  • У футуристичній лінії в людей є спеціальні індивідуальні костюми та помешкання, в яких вони сповільнюють час, а тому майже не старіють.
  • Внаслідок вказаного способу життя суспільство як таке перестає існувати і світ стає дуже вразливим. Він позбавлений спільної пам’яті, історії, уяви.
  • Авторка завершила роман у 2013 році, коли сталися відомі події (Євромайдан, анексія Криму) і він довго здавався їй недоречним, але врешті знайшов свого видавця і вийшов одночасно в Росії («Время») і Україні («Видавництво Старого Лева»).

Яна Дубинянська - Свій час

У якийсь момент кожен запитує себе: «А які у мене відносини з часом? Де він мене творить, а де руйнує?». За словами модераторки зустрічі, Маріанни Кіяновської, «Свій час» є романом про кінець епохи, романом ідей, романом про карнавал, який насправді карнавалом не є, і буде цікавий в тому числі філософам, філологам та літературознавцям, бо сповнений великої кількості відсилок та алюзій.

Перші сторінки роману викладені на сайті видавництва. Мені здалося, що це все-таки не моя книжка, але було б цікаво ознайомитися з відгуком когось, хто її прочитав.

Спостереження та побажання

Організація такого масштабного заходу як Форум видавців вимагає чимало зусиль, і взагалі диво, що цей захід проходить вже не вперше і не вдруге, а вдвадцять-третє! Якщо порівнювати з Книжковим Арсеналом, то:

  • дуже зручно що після оплати входу отримуєш браслетик, з яким потім можна виходити і повертатися на територію;
  • хочеться подякувати видавцям, які не забували нагадувати у Facebook номер свого стенду і як їх знайти.

Але як відвідувачу мені здається, що було б добре:

  • Готувати і оприлюднювати програму раніше. Цього року вона була доступна аж з 2 вересня + ще кілька днів після оприлюднення додавалися події.
  • Подбати про те, аби було менше місць для заторів. Так, наприклад, щоб потрапити всередину Палацу мистецтв потрібно було пройти крізь галерею, по обидва боки якої стояли стенди. Вихід був з інших дверей, але цього було замало, щоб розвантажити прохід, адже у ньому стояли стенди, біля стендів стояли люди, які купували книжки, повз стенди сунули люди, які хотіли потрапити усередину, а також люди, які виходили через вхід о_0
  • Оприлюднювати вимоги для отримання акредитації блогерами. Це, скоріш за все, якась певна кількість публікацій про Форум у блозі чи Фейсбук-спільноті або ж певна кількість фоловерів. Сама я заповнювала заявку перед закінченням реєстрації, бо почала панікувати, що не вдасться познімати (див. фрагмент електронного квитка нижче), але підтвердження акредитації мені так і не надійшло.

Електронний квиток Форум

Про суб’єктивне: найчастіше в руках несли «Долі та фурії», більше всього говорили про Фредеріка Бегбедера і Паоло Джордано, найбільше відвідувачів було на стенді КСД.

Сподіваюся, що ваша поїздка на Форум видалася гарною і ви задоволені новинками українських видавництв ;)

Почитати ще відгуки:

 

Advertisements

3 thoughts on “23-й Форум видавців: книги, події, спостереження

  1. /почуваюся чи не єдиною, хто не доїхав )/ схоже, ти мала цікавий сумбурний день )

    на Дубинянську також дивилася, але по-перше, ніц не зрозуміло, а, по-друге, до того читала лише одну книжку – і не зайшло емоційно, то відтоді все ще не ризикую (а то років 8-9 тому було, ого…)

    Liked by 1 person

  2. То просто всі довкола почали звітувати XD А до кінця тижня вже минеться :)

    Так і є – Львів не сприяє організованності, напевно.

    Не все наше, що фантастика, але хотілося спробувати )

    Liked by 1 person

    1. Остання фраза – то просто формула для самовдосконалення на той випадок, коли нагрібає думка: “Аааа, я щось не прочитала з української фантастики (або ще гірше – прочитала і невисоко оцінила)! Яка я соціально невідповідальна читачка!”

      Liked by 1 person

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s